@article{Штонь_2020, title={ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МОВНИХ ПОРТРЕТІВ У ПРОЗІ ВАСИЛЯ СЛАПЧУКА}, volume={50}, url={https://studiamethodologica.com/index.php/journal/article/view/45}, DOI={10.25128/2304-1222.20.50.10}, abstractNote={<p>У статті описано лінгвостилістичні особливості мовних портретів у прозі Василя Слапчука, зокрема у романах «Дикі квіти», «Осінь за щокою», «Сліпий дощ», «Поміж світів і сяяння світил» та повістях «Клітка для неба» і «Жінка зі снігу». З’ясовано, що мовні портрети у творах письменника перш за все створюють у читача уявлення про зовнішність персонажів, особливості їх характеру, почуттєвої сфери, мовлення, рухів, фізичного чи психологічного стану, є засобом образної конкретизації та індивідуалізації, а також засобом вираження авторського ставлення до описуваного. Виявлено: залежно від кількості описуваних персонажів у мовному портреті та гендерних характеристик, у прозових творах Василя Слапчука переважає одиничний жіночий портретний різновид. Виокремлено також мовні засоби портретування у фізичних портретах – соматизми та вестизми, у психологічних <strong>–</strong> кінетичну лексику. Описано соматизми, які наявні у всіх типах мовних портретів і представлені іменниками на позначення тіла людини та його частин (структурні – <em>голова, обличчя, очі, ніс, губи, руки, ноги</em>, структурно-виокремлювальні – <em>вуса, борода, щетина, лисина, коси, груди, талія </em>і структурно-характеристичні – <em>пика, морда, баньки</em>), вестиальну та кінетичну лексику. Визначено, що конкретизація та індивідуалізація персонажів&nbsp; у мовних портретах здійснюється за допомогою засобів образності, найбільш виразними із яких є порівняння, епітет та метафора.</p&gt;}, journal={Studia Methodologica}, author={Штонь, Олена}, year={2020}, month={Вер}, pages={122-129} }