СПРОБА ПОПЕРЕДНЬОЇ КЛАСИФІКАЦІЇ ЛЕКСИЧНИХ РЕАЛІЗАЦІЙ ПОНЯТТЯ ПТАХ У ВИСЛОВЛЮВАННЯХ, ЩО ВИРАЖАЮТЬ ПЕРЕКОНАННЯ ТА УПЕРЕДЖЕННЯ: ФУНКЦІОНАЛЬНІ ТА ПРАГМАТИЧНІ КЛАСИ.

Анотація

У статті розглядаються окремі питання початкової класифікації лексичних реалізацій концепту птах. Класифікація, як прояв категоризації понять, закладена у звичаєво-міфологічній свідомості колективного народного суб'єкта. Вона впливає на процеси мислення, а згодом і на формування культурної оцінки в мові та мовленні, що виявляється в текстах з прагматикою не лише міфічної, а й пізнавальної чи магічної. У статті припускається, що поняття птах виконує в людському мисленні дві функції: семантичну функцію знака і функцію семіотичного предмета у висловлюваннях, що виражають вірування і переконання. Метою статті є аналіз лексичних реалізацій концепту птах у людському досвіді шляхом виокремлення функціонально-прагматичних класів у межах категоризації та обґрунтування функцій концепту птах у семантиці текстів джерел. Теоретичне завдання полягає у визначенні співвідношення когнітивного простору поняття птах, що розуміється як частина більш комплексно організованих когнітивних просторів людської повсякденності, про які йдеться у статті. Матеріалом дослідження послужили тексти фольклорних та усно-розмовних жанрів – повір'їв та висловлювань-переконань, з вибраних словників, присвячених народній усній традиції, в яких відображені лексичні реалізації поняття. У статті розглянуто питання філософії та психології, а також деякі лінгвосеміотичні аспекти мовлення. Застосована в роботі методологія функціональної прагматики, завдяки антропоцентричному принципу, уможливлює як спробу виявлення основних принципів лінгвосеміотичної категоризації суб'єкта, так і аналіз моделей понять про птаха, що розглядаються в межах мовленнєвого досвіду. Запропоновані оцінки функції та прагматика поняття птах є способом вираження у фольклорних жанрах інших культурних понять зі сфери повсякденного життя людини. Аналіз лексичної реалізації концепту птах дозволяє простежити фольклорні явища, є спробою впорядкування функціональних і прагматичних класів поняття, що лежать в основі звичаїв. Автор вважає, що жанри фольклору стають, у певному сенсі, інструментом ідеологічного впливу на населення, через притаманну їм повторюваність схем інтерпретації подій, які стали частиною людської культури.